Згідно з ісламським віровченням, права людини не є правилами, що змінюються залежно від часу чи правителів. Це священні права, даровані кожній людині Творцем від народження як святий аmanah (аманат). Іслам ще 14 століть тому проголосив абсолютну рівність усього людства та підтвердив їхні невід’ємні права.
В ісламі кожна людина заслуговує на повагу та шану лише тому, що вона є “людиною”. Раса, мова, колір шкіри чи соціальний статус не є підставою для переваги чи привілеїв. Справжня велич і шляхетність полягають лише в богобоязливості, моральних чеснотах та почутті відповідальності перед Богом (таква).
«Воістину, Ми вшанували синів Адама…» (Сура Аль-Ісра, 70)
«О люди! Воістину, Ми створили вас від чоловіка і жінки і зробили вас народами та племенами, щоб ви пізнавали один одного. Найпочесніший перед Аллахом серед вас — найбільш богобоязливий…» (Сура Аль-Худжурат, 13)
Життя є найсвятішим даром Аллаха людині. Позбавлення життя однієї невинної людини вважається злочином, що прирівнюється до знищення всього людства.
«…Хто вб’є невинну людину — якщо це не в помсту за вбивство чи за поширення нечестя на землі — той ніби вбив усе людство; а хто врятує одне життя, той ніби врятував усе людство…» (Сура Аль-Маїда, 32)
Іслам виявляє абсолютну повагу до вільної волі кожної особистості в питаннях віри. Ніхто не може бути примушений прийняти певну релігію або змінити свої переконання.
«Немає примусу в релігії…» (Сура Аль-Бакара, 256)
«Якби твій Господь побажав, то всі, хто на землі, увірували б разом. Чи ти будеш примушувати людей, щоб вони стали віруючими?» (Сура Юнус, 99)
Справедливість є одним із головних стовпів і опор ісламу. Навіть ненависть чи ворожнеча до певної спільноти або окремої людини не може бути виправданням для відхилення від справедливості. Перед законом і правом могутні та слабкі є абсолютно рівними.
«О ви, які увірували! Будьте стійкими заради Аллаха, свідчачи по справедливості. І нехай ненависть, яку ви відчуваєте до якихось людей, не штовхає вас до несправедливості. Будьте справедливими…» (Сура Аль-Маїда, 8)
Майно, власність і плоди праці кожної людини, здобуті дозволеним (халяльним) шляхом, є священними. Ніхто не може узурпувати права інших чи експлуатувати чиюсь працю.
«І не пожирайте майна один одного несправедливим шляхом серед вас…» (Сура Аль-Бакара, 188)
Підхід ісламу до прав людини має бачення, яке ставить людську істоту в центр буття і має на меті її захист. Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) підсумував ці принципи у своїй Прощальній проповіді (Veda Hutbesi), оголосивши всьому світу, що життя, майно та честь людей є недоторканними. Іслам приймає захист справедливості та людської гідності не лише як юридичний обов’язок, а як піднесений акт релігійного поклоніння (ібадат).