Іслам, позиціонуючи людину як «халіфа» (охоронця та доглядача) землі, покладає на неї глибоку відповідальність перед усіма іншими живими істотами у Всесвіті. Хоча в сучасному світі поняття прав тварин є відносно новим явищем, ісламська традиція ще 14 століть тому визнала тварин не просто «ресурсом», а живими істотами, які заслуговують на повагу та мають свої права.
У ісламській думці тварини не є бездушними істотами, що існують для свавільного використання людьми. Навпаки, вони, так само як і люди, мають власний соціальний устрій, мову та суспільну структуру. Священний Коран висвітлює цю істину з надзвичайно вражаючої універсальної точки зору.
«Немає на землі жодної тварини, що ходить, і жодного птаха, що літає на двох крилах, які б не були, як і ви, окремою спільнотою. Ми нічого не пропустили в Писанні. Потім вони зберуться перед обличчям свого Господа» (Ен’ам, 38).
Цей аят свідчить про те, що екологічна рівновага та права тварин перебувають під божественною гарантією. Порушення прав тварини, по суті, означає посягання на права «спільноти», створеної Аллахом.
Згідно з ісламом, кожна істота у Всесвіті має свій особливий зв’язок із Творцем. Тварини також є частиною цієї духовної екосистеми і славлять Аллаха відповідно до своєї фітрати (природної сутності).
«Хіба ти не бачиш, як ті, що в небесах і на землі, та зграї птахів прославляють Аллаха? Кожен із них знає свою молитву та прославлення (хвали). Аллах досконало знає те, що вони роблять» (Нур, 41).
Цей погляд закликає мусульман до глибокої поваги до природи та тварин. Птах, що літає в небі, або мураха, що ходить по землі, є частиною божественного згадування і вже лише через це заслуговує на повагу.
Коран, звертаючи увагу на користь, яку тварини приносять людству, вчить, що ці відносини мають ґрунтуватися не на експлуатації, а на вдячності та милосерді.
«Він створив і тварин. У них є для вас тепло та багато користі. Частину з них ви їсте. У тому, що ви приводите їх увечері та відпускаєте вранці, є для вас краса (і насолода)». (Нахль, 5–6)
Вираз «краса та насолода» у цих аятах привертає особливу увагу. Тварини — це не лише засоби, з яких можна отримати користь у вигляді м’яса, молока чи сили; вони також є естетичними істотами та супутниками людини у цьому світі. Це усвідомлення «доручення» досягло свого апогею у вчинках Пророка Мухаммеда (мир йому та благословення). Блага звістка про людину, якій пробачили гріхи за те, що вона напоїла спраглу собаку, або заборона полювання на тварин заради задоволення (спортивного полювання) — це наріжні камені цієї цивілізації милосердя.
Іслам виводить справедливість за межі поняття, що стосується лише людей, і розширює її так, щоб вона охоплювала всіх живих істот. Знущання над тваринами, примушування їх працювати понад їхні можливості, удари по обличчю або використання їх як мішеней категорично заборонені в ісламі. Послання ісламу щодо тварин є чітким: «Будьте милосердними до тих, хто на землі, щоб і Той, хто на небі, був милосердним до вас». У цій системі вірувань захист мурашиного гнізда або прояв милосердя до птаха — це не просто звичайна доброта, а саме спосіб заслужити задоволення Творця.
