Творець, власник і Володар всього всесвіту, Всемогутній Аллах, у цьому світі, який ми називаємо Землею, доручив людині певну місію. Він надав їй здатність до пізнання, роздумів і розуміння, здатність відрізняти добро від зла, вибору та використання своєї волі. Він надав їй повноваження управляти. Коротше кажучи, Він надав їй свободу і послав її на землю як свого представника (халіфа).
У світі є два основні шляхи, які людина може вибрати на свій розсуд: шлях істини (Хак) і шлях брехні (Батіль). Шлях істини — це шлях Аллаха, а шлях брехні — це шлях Шайтану. Аллах надіслав людям божественні послання, щоб вони могли знайти правильний шлях, і вибрав серед них пророків, які не лише передавали ці послання, але й демонстрували, як їх застосовувати і як бути прикладом для інших. Якщо людина вибирає шлях істини, вона знайде спокій і мир у цьому світі і отримає вічне щастя і спокій у раю в наступному світі. Якщо ж вона вибирає шлях Шайтана, вона буде страждати в цьому світі і буде покарана вічним нещастям і стражданням у пеклі.
Цей вибір, даний людині, називається Ісламом, коли людина обирає сторону Аллаха.
Всемогутній Аллах поселив людство на Землі з цією метою. Він дав першій людині (Адаму і Єві) певні настанови, як жити на Землі. Вони не були народжені в темряві невігластва та неосвіченості, навпаки, вони були відправлені на Землю зі знаннями. Вони знали певні істини і правила життя. Їхній спосіб життя полягав у підкоренні Аллаху, тобто в Ісламі. Вони наказали своїм нащадкам бути «мусульманами», тобто підкорятися Аллаху.
Ісламська благодать завжди приходила до людей через два джерела. Перше — це слово Аллаха, друге — це пророки Аллаха (мир йому і благословення). Ці пророки були не тільки посланцями слова Аллаха, а й людьми, які показували, як виконувати ці накази і як бути прикладом для інших. Першим пророком, якого Аллах послав на землю, був пророк Адам, а останнім пророком був пророк Мухаммед (мир йому).
Пророки, згадані в Корані:
- Пророк Адам (мир йому)
- Пророк Ідріс (мир йому)
- Пророк Нух (мир йому)
- Пророк Худ (мир йому)
- Пророк Салих (мир йому)
- Пророк Ібрагім (мир йому)
- Пророк Ісмаїл (мир йому)
- Пророк Лут (мир йому)
- Пророк Ісхак (мир йому)
- Пророк Якуб (мир йому)
- Пророк Юсуф (мир йому)
- Пророк Айюб (мир йому)
- Пророк Шуаїб (мир йому)
- Пророк Муса (мир йому)
- Пророк Харун (мир йому)
- Пророк Давуд (мир йому)
- Пророк Сулейман (мир йому)
- Пророк Зулькіфл (мир йому)
- Пророк Ілліяс (мир йому)
- Пророк Альяса (мир йому)
- Пророк Юнус (мир йому)
- Пророк Захарія (мир йому)
- Пророк Яхья (мир йому)
- Пророк Іса (мир йому)
- Пророк Мухаммед (мир йому)
Окрім цих, у Корані згадуються також Пророк Узейр, Пророк Локман і Пророк Зулкарнейн, але чи були вони пророками, не відомо.
Пророки також були покликані наглянути за людьми та суспільством, виправити недоліки в людському житті, щоб досягнути мети, яку визначив Коран. Ці два елементи тісно пов’язані між собою, і якщо ми відокремимо їх, то не зможемо зрозуміти справжнє значення релігії та знайти правильний шлях. Якщо ви відокремите Коран від посланця Аллаха, то не досягнете мети.
Як і в давнину, так і сьогодні люди можуть отримати благословення Ісламу лише через ці два джерела. Перше — це слово Аллаха, яке тепер є лише в Корані, друге — це життя Пророка Мухаммеда (мир йому), яке знаходиться в його біографії та хадисах.
Як і раніше, сьогодні людина може зрозуміти Іслам лише, зрозумівши Коран через Пророка Мухаммеда і його життя через Коран. Хто розуміє обидва, той розуміє і сам Іслам. Інакше, ні релігія не буде зрозуміла, ні правильний шлях знайдений.
Оскільки завдання Корану та Пророка Мухаммеда одне й те саме, вони мають спільну мету, і наше розуміння їх залежить від того, наскільки ми зрозуміємо це завдання та мету. Якщо ми забудемо про це, то Коран стане просто набором слів, а життя Пророка Мухаммеда — лише біографією і ланцюгом подій.
Джерело: Мавуді, «Боротьба за Тавхід у історії і життя Пророка Мухаммеда»
