Ібадет; «підкорятися, коритися, служити, виявляти покору, обожнювати» означає. Як релігійний термін він означає: «свідоме підкорення, пов’язане з діями та намірами, яке приносить винагороду та виражає шанобливість і наближення до Аллаха». Ібадет до Аллаха — це вершина покори та поваги. У Корані повідомляється, що люди були створені для поклоніння Аллаху (Заріяти, 51/56), а всі пророки закликали людей до поклоніння Аллаху (аль-Бакара, 2/83).
У Корані термін «ібадет» вживається в значеннях: тавхід (ан-Нісâ, 4/36), підкорення (аль-Бакара, 2/172), молитва (аль-Мумін, 40/60), покірність (аль-Фатіха, 1/5), віра та праведні діла (ан-Нісâ, 4/172-173), прославлення і поклоніння Аллаху (аль-А’раф, 7/206), пізнання і впізнавання Аллаха (аз-Заріяти, 51/56). З цих значень випливає, що в широкому сенсі ібадет означає виконання наказів і заборон Ісламу та дотримання меж, встановлених Аллахом.
Щоб дія стала ібадетом, у людині повинні бути віра, намір і щирість. Ібадет повинен виконуватися для досягнення задоволення Аллаха і відповідати вимогам Ісламу.
З практичної точки зору, ібадети поділяються на чотири категорії:
А) Вірування, щирість, намір, роздуми, пізнання, терпіння, таква — це серцеві ібадети.
Б) Молитва, пост, згадування Аллаха та молитви мовою, доброта до батьків, хороше ставлення до людей і підтримка родинних зв’язків — це ібадети, виконувані тілом.
В) Закят, садака, допомога родичам і бідним, витрати на шляху Аллаха — це ібадети, виконувані майном і багатством.
Г) Паломництво до Мекки, участь у джихаді — це ібадети, що здійснюються як майном, так і тілом.
Джерело:
